ВІЛЬШАНА

(Коротка історія села)

      Вільшана - це сучасна назва нашого села. Але історія донесла до нас ще декілька його найменувань. У різні часи, це і Ольшанная, і Ольшана, і Вільшанка і нарешті Вільшана.

     За однією з легенд назва села Вільшана походить від назви річки Вільшанки, яка протікала через село. Саму ж річку так назвали чи то через велику кількість вільх, які росли уздовж її берегів, чи то через те, що біля її витоків росла величезна вільха.

     За іншою легендою  Вільшана почала називатись так від переселенців вільних козаків, а точніше від висловів "волю шанувати", "волі шана", "вільна шана".

    Точних даних про те коли було засноване село історія не зберегла, але відомо, що воно утворилося набагато раніше за такі міста, як Лебедин, Охтирка, Суми, Харків.

    В історичній літературі знайдені перші згадки про Вільшану датовані 1609 роком: "Ольшанские  козаки с козаками приселков Городища и Бобрика, рушились в Веприк збуйно з старшинами Кислым, Манилом и Сычем, иншие до рушення того з полковником Самойловичем перебували у Гадяча и мусили бути при Коломаце".

    Це свідчить про те, що на той час Вільшана, як населений пункт вже існувала і вважалась військово-адміністративною одиницею, оточеною річками Вільшанкою, Попадьєю, Сулою, які становили досить вигідне природне укріплення для місцевих жителів.

    Входячи до північно-східної окраїни Польської держави, Вільшана часто зазнавала нападів з боку кримських татар, тому тривалий час ця територія була майже не заселена. Але вигідне географічне положення та сприятливі природні умови стали каталізатором нової хвилі колонізації.

      Першими жителями слободи стали переселенці з Правобережної України, які тікали від гніту Польської шляхти.

    У 1647 р. при розмежуванні кордонів між Польщею і Московією Вільшана була приєднана до Московської держави «...на усть речки Ольшанки, выше Недригайлова у пяти верстах, острог и слобода Ольшанная». Це був уже визначний на той час укріплений пункт «...заселенный и построенный детьми боярскими и отчасти «черкасскими».

    Після завершення визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького Вільшана та інші населені пункти лівобережної України була підпорядкована Московії і як сотенне містечко - приєднана до складу Сумського слобідського полку.

     Події Північної війни,  що на одному з її етапів відбувалися на території нинішньої Сумської області, не обминули і Вільшану. В листопаді 1708 р. московський цар Петро І проїздом із села Хоружівки до села Марківки, де стояв на той час Сумський слобідський полк, зупинявся у селі Вільшана у полкового судді Івана Пустовойтова і подарував йому на згадку срібний кубок.

     В грудні цього ж року у Вільшані відбулася битва із шведами. Вільшанці разом з деркачівцями брали участь в обороні Недригайлова.  Але зазнавши невдачі при його штурмі, шведи розгромили слободу Вільшану. Ось як про це пише літописець: «Року 1708 шведы конные и пешие всю слободу Ольшану разогнали, а казаки баталь чинили з шведами до самого Городища, и пощады не було од шведов никому».

    У другій половині XVIII століття Вільшана була вже значним населеним пунктом краю. Сотенне містечко, а з 1765 р., після ліквідації слобідських полків, військова слобода Межирицького комісарства, Сумської провінції, Слобідсько - Української губернії. Вільшана на 1773 рік мала 3448 жителів, зокрема 2632 так званих військових козачих обивателів і 751«подданих черкасс», тобто закріпачених .

    Закріпачені у Вільшані з'явилися у другій половині XVIII століття, коли частину Віль­шани та значну кількість землі навкруги неї  царський уряд подарував на «...вечное потомственное владение» сотнику Степану Пустовойтову. Нащадки Пустовойтова володіли землею і кріпаками до реформи 1861 року.

    Великої шкоди завдавали Вільшані в ці роки стихійні лиха. У 1774 р. жителі слободи пережили страшенний голод, який стався через посуху і недорід. У 1783 р. частина Вільшани  -    Загребелля, була знищена пожежами. У 1831 р. у слободі від холери за один місяць померло 199 жителів, а у 1848 р. - 227.

     Скасування кріпацтва у Росії помітно відбилось і на становищі Вільшани. Після реформи 1861 року в селі утворилися дві сільські громади: вільних селян і колишніх закріпачених селян.

    Скасування кріпосного права, зростання фабрик і заводів потребували більш грамотних людей. У цей час у селі відкриваються дві церковно-парафіяльні школи, а у 1883 р., за ініціативою громади  в інтересах заможних верств села Вільшини та навколишніх сіл, була відкрита двокласна школа, в якій навчалося 98 хлопчиків і 7 дівчаток.

     У 1907-1912 роках земство збудувало у селі початкову школу, лікарню та ветпункт.

    У селі виникають підприємства легкої та харчової промисловості. У після реформовий  пе­ріод і аж до 1910-1912 років тут працювали пивний (за Сулою) та селітряний заводи, на яких працювали десятки найманих працівників. Відкривалися ремісничі майстерні з обробки металу (кузні).

    У 1906-1916 роках у селі були створені кредитне та споживче товариства.

    З розвитком капіталізму поширюються товарні відносини і у Вільшані. У селі діяло 13 крамниць і шинків, які належали заможним мешканцям села. Раз на тиждень, щосуботи, влаштовувалися базари, а також 5 разів на рік проводилися багатолюдні ярмарки, що тривали 3-4 дні.

     Основними товарами на ярмарках були велика рогата худоба, коні, тканини, готовий одяг, кожухи та інші кустарні вироби. Взуття ні в магазинах, ні на ярмарках не було, його ви­готовляли на замовлення кустарі вдома. На ярмарки приїжджали заготівельники худоби та сільськогосподарської продукції з Лебедина, Сум і навіть із Харкова.

Радянський період

     У квітні 1922 року, з п'яти сільрад була утворена Вільшанська волость. Відбулися вибори та утворений Вільшанський волосний виконавчий комітет. Першим головою  якого було обрано Ігнатенка Євдокима Пантелеймоновича.

      Вже у грудні 1922 р. виконкомом було наділено землю 177 безземельним і малозабезпеченим  селянським дворам.

     У вересні 1923 р. був утворений Вільшанський район, до якого увійшли 9 сільських Рад: Вільшанська, Пушкарська, Зеленківська, Товстянська, Гутнянська, Велико-Будківська, Деркачівська та інші..

    Після років занепаду викликаних громадянською війною в селі Вільшана почали відновлювати свою  роботу або були створені нові кооперативні організації та споживча кооперація, кредитне това­риство, артіль «Будівельник», товариства «Пчеловод» і «Садоогород», промартілі «Селянин», «Мірошник», почали діяти агродільниця, ветеринарний пункт, черепично-бетонна майстерня тощо.

     На базі початкової школи була відкрита семирічна школа, в якій навчалося понад 300 учнів, відкриті клуб, бібліотека, хата-читальня, лікарня, аптека та ін.

     Культармійці проводили роботу з ліквідації неписьменності та організували недільні читання. У 1924 році вже діяли дві групи по ліквідації неписьменності, які нараховували понад 100 осіб. У 1929 р. призначено районного уповноваженого з ліквідації неписьменності - канди­дата у члени більшовицької партії вчителя Пономаренка.  Значна робота проводилася також серед жінок, про це свідчить жіноча безпартійна районна конференція Вільшанського району та жіночі збори села, що відбулися 8 березня 1924 р.

      Уже на початку 1927-1928 навчального року кількість учнів зросла настільки, що існуючі навчальні приміщення не могли вмістити у своїх стінах ту мо­лодь, яка бажала вчитися.

     У 1928 році Вільшанський райвиконком ухва­лив рішення про будівництво стандартного двоповерхового приміщення семирічної школи. Будівництво школи здійснювали за участю всього населення Вільшани та навколишніх сіл, і у 1930 р. воно було завершено. У 1931-1932 навчальному році юнаки та дівчата Вільшани й навколишніх сіл уже навчалися в новому, світлому і просторому, приміщенні.

     Уперше у 1928 р. в селі з'явилось електричне освітлення.

     На той час у Вільшані, як і в інших навколишніх селах, переважали  невеликі приватні селянські господарства, які обробляли свої наділи самостійно.

     З метою надання безпосередньої допомоги один одному в обробітку землі частина найбідніших господарств в 1928 р. об’єдналися  в  товариство зі спільного обробітку землі (ТСОЗ), головою якого було обрано Заїку Григорія Івановича.

      А у 1929 році у селі розпочалася масова, «добровільно – примусова» колективізація селянських господарств. Вже на весну 1930 року 810 селянських дворів були об'єднані в єдине колективне господарство «Перемога».

    Першим головою цього колгоспу було обрано Тертичного Павла Олексійовича. На ос­нові суцільної колективізації в селянських господарствах земля,  худоба та сільськогосподарський реманент перейшли до колгоспу. Та все ж економічно колгосп був занадто слабкий. У 1931 р. колгосп «Перемо­га» був реорганізований. На базі його утворено чотири колгоспи «Перемога», «Новий Світ». «Колективіст-ударник» та імені Будьонного.

     Невтішні виробничі показники новостворених колгоспів стали каталізатором пошуку і покарання «винних», наслідком якого став штучно створений в Україні голод 1932 – 1933 років, який не оминув і Вільшану. Нажаль через ретельне приховування радянським режимом правдивої інформації достеменно не відома реальна кількість померлих від голоду в ті страшні роки. Дослідники і краєзнавці знайшли документальне підтвердження більш як ХХХХ таких випадків. 

    З метою надання всебічної матеріальної та організаційної допомоги, підготовки колго­спних кадрів весною 1931 р. у Вільшані була створена МТС.

    На початку організації МТС мала у своєму розпорядженні лише один трактор марки «Фордзон», до трьох десятків двигунів, декілька молотарок та дрібний сільськогосподарсь­кий інвентар.

     Підвищився і культурний рівень села. При школі була створена капела бандуристів під керівництвом Андрусенка, яка брала участь у огляді художньої самодіяльності району і обла­сті. На базі семирічної школи була відкрита середня школа.  

      У 1934 році у Вільшані виходила газета "Прапор Ударника" накладом 1000 примірників. 28 листопада 1934 року вона повідомила про створення при політвідділі місцевої машино-тракторної станції сільськогосподарського технікуму для навчання колгоспного активу. У технікумі навчали "…що і на якому грунті сіяти, знати закони і політику; чим, коли і яку тварину годувати, вчитись грамотно писати і читати". В технікумі було відкрито такі відділення:

1. Відділення підготовки голів колгоспів.

2. Відділення підготовки бригадирів польових і тракторних бригад.

3. Відділення підготовки редакторів колгоспних газет.

4. Відділення з підготовки рахівників.  

Вільшанський район у 1930 р. був ліквідований, і Вільшана увійшла до складу Недригайлівського району Чернігівської області. Із створенням у 1932 році Харківської області Недригайлівський район із його сільрадами увійшов до її складу, а у 1939 увійшов до складу Сумської області.

                Велика вітчизняна війна

     З перших днів війни майже 450 жителів села Вільшана були мобілізовані до лав Червоної Армії та пішли на фронт.

     У повній ворожій окупації село Вільшана перебувало з жовтня 1941 року по 9 вересня 1943 року, тобто майже 23 місяці. Упродовж цього часу в Недригайлівському районі діяла влада військового управління в особі місцевої комендатури (ортс-комендатура), яка мала забезпечувати повну покору населення окупаційній владі та максимально використати економічні та трудові ресурси в інтересах "великої Німеччини".

     Всі жителі з 15-ти річного віку бралися на облік і залучались до безоплатних робіт в "общинних господарствах", в які окупанти перетворили колгоспи, на шляховому будівництві та на інших роботах. Населення обкладалось обтяжливими грошовими і натуральними податками у вигляді м'яса, молока, яєць, інших продуктів харчування. Існувала також система штрафів.

     Для населення окупанти ввели велику кількість різних заборон і обмежень. Люди позбавлялись права на зміну місця проживання без дозволу окупаційних властей, виходити на вулицю від 18-ї до 5-ї години, різати худобу, приймати осіб, які не належать до цього населеного пункту.

       В роки  окупації на каторжні роботи до Німеччини було вивезено 366 вільшанців.

      За роки окупації Вільшанська сільська рада зазнала значних матеріальних збитків. Під час свого відступу у вересні 1943 року фашистами повністю було спалено село Рудка.

      Значна шкода була завдана колективним господарствам. Ось до вашої уваги лише один документ.

«Акт о нанесения ущерба немецкими оккупантами хозяйству колхоза «Новий світ» Недригайловского района по состоянию на 23 октября 1943 года"

     Время организации колхоза - 1932 г., наличие земли 1200 га. Имел 5 старых и приспособленных помещений для скота, кузницу, кирпичный завод, ветряк. с.-х. инвентарь, 188 рабочих лошадей и волов, 110 коров и быков, 182 овцы, 45 свиноматок, 140 пчелосемей. Выращивал зерновые, свеклу, картофель и другие культуры. Словом, медленной, но умеренной поступью вел крестьян к лучшей жизни, ничем не угрожая фашистской Германии.

Нежданно налетели оккупанты, стали уничтожать, грабить все, что с великим трудом было коллективно нажито за 10 лет.

«Обшие размеры  ущерба, причиненного колхозу по востановительной стоимости (тис. руб.):

      - Разрушено построек и сооружений        793

-  Разграблено и уничтожено с.-х. инвентаря                         760

-  Разграблено, уничтожено и погибло от воєнних действий

неубранного урожая на полях и в садах                            10636
-  Разграблено, уничтожено и погибло скота и птицы             5522

-  Разграблено запасов семян. кормов, продуктов и материалов    3351

- Не дополучено доходов из-за прекращения деятельности

колхоза                                                                                  21388

Полностью разрушено, уничтожено или расхищено: конюшня, корівники - 2, коморы - 4, амбар, кузница, птичннк, печь для выжига кирпича, колодцы - 3, плуги - 35, бороны - 75, повозки - 116, сани - 44, пожарные бочки - 16, сеялки - 8, веялки - 17, сортировки - 2, весы - 5, медогонки - 3, пожарные насосы - 2, катки деревянные - 4, ярма воловьи - 54, баки молочные - 15, кадушки - 20, лошади - 25, КРС - 250, овцы - 182, свиньи - 329, куры - 500, утки - 200, пчелосемьи - 140, лесоматериалы - 200 куб. м., мануфактура - 200 м, стекло оконное - 70л, цемент - 15 ц, гвозди - 12 ц, парниковые рамы - 50, гноехранилища - 3, недостроенный клуб, штахетник - 200 м, зерно – 8227 ц, картофель 5250 ц, свекла 5900 ц, морковь 650 ц, конопля-треста 570  ц, табак 930 ц , подсолнечник 20 ц, лук 450 ц, солома 11600 ц, сено 9320 ц, мед 22 ц, шерсть 2 ц, кожи 27 шт.

            Акт составили:

                    Председатель колхоза                       Заика С.К.

                    Счетовод                                            Носаль Ф.Т.

                    Члены комисии:                                   Гашенко Я.В.

                                                                               Семенюта И.И.

                                                                                Кузьменко П.А.

      Вільшана була звільнена 9 вересня 1943 року військами Воронезького фронту, що прославилися в боях за м. Суми, підрозділами 38-ї Армії генерал-лейтенанта Н.Є Чібісова, бійцями 1140-го стрілецького полку 340-ї Сумської стрілецької дивізії, 797-го стрілецького полку 232-ї Сумської стрілецької дивізії, воїнами 167-ї Сумсько-Київської стрілецької дивізії. 

     Сто троє воїнів визволителів знайшли свій останній притулок у братській могилі в с. Вільшана на якій у повоєнні роки збудовано Меморіальний комплекс.

     В боях за батьківщину брали участь понад 700 наших земляків. Не повернулися з фронту 431 солдат. Понад 230 вільщанців нагороджені орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу присвоєне Денисенко Михайлу Івановичу, а Рибалко Василь Матвійович став повним кавалером ордена Слави.

    Всього за роки війни Вільшанська сільська рада втратила  більше 600 жителів.

             Повоєнні роки

     Поступово після війни село піднімалось із руїн. Відбудовувались колгоспи, МТС, школа, лікарня. Збудоване типове приміщення тракторної майстерні МТС.

       В 1947 році, у Вільшані створене Недригайлівська автотранспортне підприємство АТП – 1838 (згодом АТП – 15943), для перевезення вантажів і забезпечення населення пасажирськими перевезеннями.

       Якщо в 1958 році в АТП -1838  налічувалось лише 55 автомобілів, то в 1968 році він уже мав 78 вантажівок, 15 автобусів, 4 спеціальних і легкових автомобілів.

      У селі було збудовано автостанцію через яку щодня проходило понад 50 автобусів.

     Ще в 1958 році у Вільшані було збудовано і введено в експлуатацію держмлин, що переробляв 21 тону зерна за добу. Пізніше на його базі було створено Недригайлівський завод продовольчих товарів, який мав цехи: крупорушний, олійницю, вальцевий, безалкогольних напоїв, з виробництва цукерок і печива, ковбасний, комбікормовий.

     У 1963 році збудоване і здано в експлуатацію добре обладнане приміщення  аптеки.

    У 1965 році Вільшанським споживчим товариством, яке обслуговувало територію п'яти сільських рад з чисельністю населення близько 8 тис. осіб, була збудована чайна "Сула " на 100 місць.

     Відкриті лазні при відділенні "Сільгосптехніки " та АТП – 15943.

     У 1967 році в селі збудовано цегельний завод, виробнича потужність якого становила 3 млн. шт. цегли на рік.

     Історія села нерозривна з історією сільськогосподарських підприємств.

     В 1950 році відбулось об'єднання колгоспів у два господарства - колгосп ім. Леніна і колгосп ім. Будьонного. А в 1959 році відбулось  злиття  і цих господарств у колгосп ім. Леніна.

Колгосп іменні Леніна об'єднував 8 населених пунктів, в яких налічувалось 998 дворів колгоспників із населенням 3196 осіб. За колгоспом було закріплено 6166 га землі, з якої 4462 га орної, 303 га луків, 36 га садів, 62 га тутових насаджень, 281 га лісу.

    На той час у колгоспі були створені молочно товарна ферма, свиноферма, вівцеферма, пасіка на 342 сім'ї, два млини простого помелу.

    У 1959 році колгоспом було збудовано Будинок культури.

    Найбільш потужно і динамічно колгосп, а з ним і с. Вільшана  розвивалися у 70-х, 80-х роках минулого століття.

    Станом на 01.01.1990 року колгосп мав три виробничі дільниці, три тракторні бригади, три зерносклади, склади запасних частин, паливо мастильних, будівельних матеріалів, автопарк, 6 молочнотоварних ферм, 2 свиноферми, птахоферму, 3 власні млини, пилораму, плотню, крупорушку, хлібопекарню, власну інкубаторну станцію тощо.

Чисельність поголів'я сільськогосподарських тварин становило:

  • ВРХ – 2628 голів,
  • вт.ч.- корів 1055 голів,
  • свиней – 942 голів.
  • птиці – 7826 голів,
  • бджолосімей – 400 шт.

  За результатами господарської діяльності у 1989 році колгоспом імені Леніна було вироблено:

       - зернових і зернобобових – 6379 т.

       - цукрового буряка – 17381 т.

       - соняшника – 151,2 т.

Виробництво тваринницької продукції становило:

    - молока – 2858,5 тон.

    - м'яса худоби та птиці в живій вазі – 461,4 т.

 Станом на 1.01.1990 року колгосп мав потужну матеріально-технічну базу:

  • Тракторів – 56 шт.,
  • Зернозбиральних комбайнів – 16 шт.,
  • Бурякозбиральних комбайнів – 4 шт.,
  • Автомобілів – 55 шт.,

іншу сільськогосподарську техніку.

    Інкубаторним цехом колгоспу за 1989 рік вироблено для реалізації населенню 163615 добових каченят, 10828 гусят та 22252 голови добових курчат.

     Завдяки високим показникам господарської діяльності, протягом цього періоду, колгоспом  поряд із виробничими об'єктами: новими складськими приміщеннями, новими ангарами для зберігання сільськогосподарської техніки, сучасними майстернями з усім необхідним обладнанням на кожній з трьох тракторних бригад, 16 новозбудованих корпусів тваринницьких приміщень, інкубаторним цехом автогаражем на  60 автомашин, автозаправками,  адміністративним приміщенням та іншими виробничими об'єктами, розбудовувалась і соціальна інфраструктура села: збудовано дитячий садок, 16 квартирний житловий будинок, 15-ть індивідуальних житлових будинків садибного типу,  за кошти сільськогосподарського підприємства і його бригадою прокладено близько 20 км асфальтованих доріг вулицями сіл Вільшанської сільської ради. Профінансовано роботи з будівництва підвідних газопроводів до сіл Білоярське і Вільшана протяжністю близько 10 км, а також частину вуличних газопроводів загальною довжиною близько 19 км.

     В 1995 році проведено розпаювання земель КСП ім.Леніна. Земельні паї отримали більше 1000 колгоспників.

    В 1997 році КСП ім. Леніна реорганізоване у Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Вільшана", яке здійснювало свою господарську діяльність до 2006 року.

      З 2006 року землі і державної і приватної власності, на території Вільшанської сільської ради оброблялись новим сільськогосподарським підприємством Вільшанським відділком ДП "Нафком Агро" на умовах оренди.

       З 2011 року, на території Вільшанської сільської ради виробничу діяльність здійснюють три сільськогосподарські підприємства СТОВ «Дружба Нова», ТОВ АФ «Фрунзе», ТОВ «Слобожанщина Агро». Виробництво продукції птахівництва здійснює ПП «Пташине подвір’я».

В 2013 році  на базі збанкрутілого ВАТ «Вільшана РП» розпочало діяльність

ТОВ «Натур Світ» з переробки і спецій.

       Початок 2000 років став періодом активного розвитку в селі Вільшана малого підприємництва. В Цей час почали діяти 11 магазинів з торгівлі продовольчими і промисловими товарами, 4 заклади  громадського харчування, дві станції з ремонту і технічного обслуговування автомобілів, цехи з переробки деревини і виготовлення столярних виробів, підприємство з виготовлення виробів з металу: опалювальних котлів, обладнання та запасних частин для сільськогосподарських машин та механізмів тощо.

   Силами учасників художньої самодіяльності в селі Вільшана постійно проводяться культурно мистецькі заходи концерти, вечори відпочинку, Дні села Вільшана та села Білоярське. В 2014 році два самодіяльних колективи Вільшанського сільського будинку культури здобули звання самодіяльних народних.